Почав останнім часом спілкуватися з дівчатами, котрі через свою юну дурість плачуть у свої 24-27 за втраченим коханням. Після того як розповідав свою історію розбитого серця, вони майже в один голос мене типу заспокоювали „Вона сама про це дуже жалітиме”. Я навіть не сумніваюсь, але „Хто їй винен!?” Мені вона тоді вже точно непотрібна буде. Якщо зараз у мене залишилось ще 0.00001% тих почуттів до неї, то з кожним днем до цієї кількості нулів додається ще один. Уже скоро ця цифра округлиться до нуля остаточно.
Виходячи зі свого, як каже мій друг Богдан багатого переважно-негативного досвіду дозволю собі такі роздуми відносно дівчат, котрі в молодості шукають принців, а з часом починають розуміти, що принци були, та дівчатка ними зневажили. І нарешті з часом доходить, що для того щоб бути вартою омріяного принца, самій би не завадило бути принцесою.
Лютий 14th, 2007
Posted by
admin |
Амурні справи |
25 comments
Любовь измеряется мерой прощения,
привязанность - болью прощания,
а ненависть - силой того отвращения,
с которым ты помнишь свои обещания.
И тою же мерой, с припадками ревности,
тебя обгрызают, как рыбы-пирании,
друзья и заботы, источники нервности,
и все-то ты знаешь заранее…
Кошмар возрастает в пропорции к сумме
развеявшихся иллюзий.
Ты это предвидел. Ты благоразумен,
ты взгляд своевременно сузил.
Но время взрывается. Новый обычай
родится как частное мнение.
Права человека по сущности - птичьи,
а суть естества - отклонение,
свобода - вот ужас. Проклятье всевышнее
Адаму, а Еве напутствие…
Не с той ли поры, как нагрузка излишняя,
она измеряется мерой отсутствия?
И в липких объятиях сладкой беспечности
напомнит назойливый насморк,
что ценность мгновенья равна Бесконечности,
деленной на жизнь и помноженной на смерть.
Итак - подытожили. Жизнь - вощвращение
забытого займа, сиречь - завещание.
Любовь измеряется мерой прощения,
привязанность - болью прощания…
Лютий 10th, 2007
Posted by
admin |
Амурні справи |
6 comments
