Багато часу сплинуло з моменту коли був написаний останній пост. Зараз я живу і працюю в Канаді. Надворі 14 травня 2010 року. В Україні до влади прийшов президент Янукович. Після 5ти років бурхливих різнополярних стосунків ми з Наталкою остаточно розійшлись.
В залежності від ситуації намагатимусь закидати щось цікавень до свого блогу. В Канаді багато Української інтелігенції минулого сторіччя, а отже досить велика і потужна Українська громада. Описувати свої враження від Канади я почну тоді, коли прийде муза 
)) (все ніяк не знаходжу час), а поки до вашого розгляду декілька статей про Україну очима діаспори:
Травень 15th, 2010
Posted by
admin |
i-net |
one comment
Оголошую конкурс на кращий слоган! Хто виграє - тому ПИВО! Багато пива!!!
Квітень 23rd, 2007
Posted by
admin |
doc's |
19 comments
На 90% уже завершено створення сайту моєї майбутньої компанії з продажу металевих вхідних дверей www.dvercyata.com.ua . Прошу зайти у гості і підказати, шо там ше слід додати, поправити чи взагалі викинути нафіг!
You are wellcome! 
Квітень 8th, 2007
Posted by
admin |
Робота |
23 comments
Так можна перефразувати усім відомий маскальський вислів. А все тому, шо перший день весни у цьому році став істинно незабутнім. Тиждень в Одесі чекали на перевантаження нашого китайського вантажу, і нарешті дочекались. Ввечері 28 лютого виїхали на 6 км Київської траси для перевантаження з контейнера на фуру. 5 годин перекидали 285 дверей, о 4 год. ранку нарешті закінчили. Мобільний оператор Life:) „привітав” з першим днем весни смскою „у вас недостатньо коштів на рахунку”. Задоволені, замучені і щасливі ми побажали щасливої дороги водієві і пішли шукати таксі, і тут почалось…
На заправці поросили оператора замовити таксі, той зараза просто так не хотів, просив завдаток, прийшлось віддати двохсотгривневу купюру. Поки ми з нетерпінням чекли таксі, у Віті (друг, з котрим летів до Китаю) задзвонив телефон і вираз обличчя зробився таким, шо у всіх аж „мурашки по шкірі”. Дзвонив водій, треба повертатись, вивантажувати все і заново укласти. Ну аж такого злого жарту ніхто вже не в силах був зрозуміти,- то був не жарт! Таксисту заплатили 15грн. за виклик і повернулися до фури. Вона стояла на узбіччі похилившись на один бік, тент був такий напружений, що здавалось ось-ось прорветься. Хороші хлопці китайці забили контейнер дверима так, що на чотирнадцятиметрову фуру під саму стелю ледь все помістилося. А тут – ОПА! В голову здорових ідей звісно не приходило, розвантажувати уже явно ніхто не міг, та й не було куди. Не на сніг же!
Такого подарунку долі ніхто не очікував і поки йшли додому всіх якась кондражка хапанула і почали тупо сміятись. У руках велика сумка Івана (у брата мого), у мене валіза з речами, а таксі на заправці нам уже ніхто не замовить бо ми з усіма пересварились. Мобільного телефону якоїсь служби таксі не було ні у кого, а чотирьом бугаям о 4год ночі ніхто не зупинявся. Пройшли кілька кілометрів до наступної заправки і вже там викликали таксі.
І була ніч, і був ранок 1 березня, прокидатися треба було по-швидше і розгрібати ситуацію. Задача була не легка. Дано: 1 вщент забита перекособочена фура, котра у такому вигляді нікуди не поїде; 0 вантажників; відсутність місця для розвантаження; два голодних, невиспаних, замучених гаврики. А діяти треба швидко, бо за добу простою 100 дулярів тре платити. І шо ми вирішили! Замовили ще одну фуру, щоб відвезти двері у двох машинах. Нам підігнали фуру з прицепом. Водій кіпішує, бо двері от-от проломлять каркас і виваляться з машини, а перевантажувати нема кому. Ми з Іваном, томно піднімаємося на ноги і розуміємо, шо сьогодні ми уже нічо не піднімемо у руки. Ловимо „кастрюлю” (типове одеське таксі) їдемо на 7км шукати вантажників, по дорозі розпитуємо водія як би то зробити дешевше. Дякувати Богу дядько виявився справжнім Одеситом і відразу відвіз нас куди тре. Він привіз нас на те місце де тусуються вантажники і там ми одразу забрали чотирьох гавриків. На диво погодились відносно не дорого. За 4 год. у нас уже був завантажений прицеп і дві фури. Ось так вийшла нам „економія” на перевезенні фурою, а не контейнеровозом. Замість одної машини прийшлось гнати дві, та ще й двічі все перевантажувати.
Зараз я десь у Хмельницькій області, на годиннику 3.27. Причеп троха поламався і ми на годинку зависли. Завтра чекає веселе розвантаження!
Як казав мій сусід „Бізнесмен блін, хрєєнов!!!”
Березень 3rd, 2007
Posted by
admin |
Робота |
21 comments
Почав останнім часом спілкуватися з дівчатами, котрі через свою юну дурість плачуть у свої 24-27 за втраченим коханням. Після того як розповідав свою історію розбитого серця, вони майже в один голос мене типу заспокоювали „Вона сама про це дуже жалітиме”. Я навіть не сумніваюсь, але „Хто їй винен!?” Мені вона тоді вже точно непотрібна буде. Якщо зараз у мене залишилось ще 0.00001% тих почуттів до неї, то з кожним днем до цієї кількості нулів додається ще один. Уже скоро ця цифра округлиться до нуля остаточно.
Виходячи зі свого, як каже мій друг Богдан багатого переважно-негативного досвіду дозволю собі такі роздуми відносно дівчат, котрі в молодості шукають принців, а з часом починають розуміти, що принци були, та дівчатка ними зневажили. І нарешті з часом доходить, що для того щоб бути вартою омріяного принца, самій би не завадило бути принцесою.
Лютий 14th, 2007
Posted by
admin |
Амурні справи |
25 comments
Моя дуже хороша подруга прочитавши “Завет” Кіплінга російською, надіслала мені український текст у перекладі Євгена Сверстюка та варіант Василя Стуса.
Редьярд КІПЛІНҐ (в перекладі Євгена Сверстюка)
ЯКЩО…
Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;
Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;
Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Лютий 13th, 2007
Posted by
admin |
doc's |
8 comments
Тільки пару днів тому зміг перейти на безлімітний пакет 512кб. В управлінні на сторінці www.my.ukrtelecom.ua у мене стояв запис “немає доступнихтарифних планів”. Прийшлося дзвонити і ходити до них щоб включили таку можливість. Так, що зараз маю 512кб Unlim і всього за 50 грн бо підключив по мережі ще двох сусідів. Тепер я тут житиму!
І ще! Нарешті наклеїв українські літери на свій ноут. Тепер писатиму більше
P.S. ліньки було сідати за настольний комп, у ліжку зручніше 
Лютий 10th, 2007
Posted by
admin |
i-net |
10 comments
Любовь измеряется мерой прощения,
привязанность - болью прощания,
а ненависть - силой того отвращения,
с которым ты помнишь свои обещания.
И тою же мерой, с припадками ревности,
тебя обгрызают, как рыбы-пирании,
друзья и заботы, источники нервности,
и все-то ты знаешь заранее…
Кошмар возрастает в пропорции к сумме
развеявшихся иллюзий.
Ты это предвидел. Ты благоразумен,
ты взгляд своевременно сузил.
Но время взрывается. Новый обычай
родится как частное мнение.
Права человека по сущности - птичьи,
а суть естества - отклонение,
свобода - вот ужас. Проклятье всевышнее
Адаму, а Еве напутствие…
Не с той ли поры, как нагрузка излишняя,
она измеряется мерой отсутствия?
И в липких объятиях сладкой беспечности
напомнит назойливый насморк,
что ценность мгновенья равна Бесконечности,
деленной на жизнь и помноженной на смерть.
Итак - подытожили. Жизнь - вощвращение
забытого займа, сиречь - завещание.
Любовь измеряется мерой прощения,
привязанность - болью прощания…
Лютий 10th, 2007
Posted by
admin |
Амурні справи |
6 comments
Цей блог (журнал, персональний сайт Івана Липовика, щоденник, і т.д) являеться повністю упередженим, абсолютно необ’єктивнив і аж ніяк не інформаційним інтернет-джерелом. Уся інформація подається виключно суб’єктивно, так як її розуміє і сприймає автор (тобто я - Іван Липовик). Відповідальність за зміст і наповнення не несе ніхто і ні перед ким, окрім мене перед моїм сумлінням. Авторські права збережено, копіювання і поширення інформації дозволяється усім в міру їхнього ж морально-етичного виховання!
Метою ведення цього блогу є лише моє особисте бажання робити це. Записи які стосуються мене, мого особистого життя і моєї діяльності викладені на цьому ресурсі в наукових, розважальних, пізнавальних та інших цілях.
Кожен бажаючий має повне право давати оцінки мені і моїм діям, тому запрошую усіх до дискусії у коментарях та гостьовій!
Цікавого та корисного Вам перегляду, мої дорогі друзі!
Лютий 7th, 2007
Posted by
admin |
I & i-net |
3 comments
